Біженці – це матері, батьки,
сестри, брати, діти, з тими ж надіями та амбіціями,
що й ми; за винятком того, що збіг обставин пов'язав їхні життя
з глобальною кризою біженців безпрецедентного масштабу.
Халед Хоссейні
Дах над головою завжди асоціювався з безпекою і затишком. На жаль, у мільйонів українців із приходом війни це поняття втратило свій сенс. Де б вони не перебували, яким комфортним не було б їх тимчасове помешкання в очікуванні звільнення рідних міст, вони не почуваються «під своїм дахом».
Деякі речі їм досі нагадують про ті страшні дні: сирена швидкої має відголоски повітряної тривоги, грім нагадує про «приліти» десь поруч, грюкіт дверей – про артобстріли, а шум водопровідних труб – про наближення ворожої ракети. І навіть тиша з часом викликає тривожні думки.
Сьогодні відзначається Всесвітній день біженців – день перерваних історій, які залишились тільки у пам’яті. Цей день – додатковий привід привернути увагу до вимушено переміщених осіб і надати їм всю необхідну підтримку.З отриманням статусу біженця автоматично зникає відчуття безпеки. На зміну цьому приходить безпорадність і невпевненість. Відчуття, ніби окупували не тільки рідне місто, а й частину душі. Але завдяки допомозі західних партнерів навіть невелика допомога стає цінною: ласкаве слово, теплі обійми, психологічна і фінансова підтримка, прояв уваги та терплячості допомагає мільйонам знайти в собі сили, щоб рухатись далі.
Віримо у нашу перемогу і в те, що усі повернуться додому.
Все буде Україна!
